Фестиваль «КРОК». Про сумне...

Нещодавно у столичному будинку кіно відбулась найбажаніша подія для шанувальників анімаційних фільмів, а саме «Анімакрок-2008. Зупинка на вимогу».

Протягом 3-х січневих вечорів (18, 19, 20) глядач мав змогу переглянути велику кількість творів анімаційного мистецтва, що були так чи інакше відзначені призами фестивалю «КРОК-2007». Серед представників галузі в залі можна було побачити обличчя зірок телебачення, моди, сучасних письменників та багато молоді, яка задля того, щоб доторкнутись до високого та бути в курсі сучасних анімаційних течій, мужньо проходила випробування відсутністю місць для сидіння у залі, розміщуючись на підлозі настільки щільно, що рухатись в бік виходу видавалося неможливим.

Кожна з анімаційних стрічок, які цими днями демонструвались, являла собою квінтесенцію колективного вишуканого смаку журі фестивалю, оскільки була відзначена призами, дипломами, та ярликами на кшталт: «кращий фільм в категорії…».

Мене ж, як громадського діяча, експерта у сфері дитячого кіно та захисника прав громадян на інформаційний простір, вільний від матеріалів, які становлять загрозу психічному здоров’ю людини, зацікавила категорія: «Фільми для дітей». У цій категорії журі фестивалю «КРОК-2007» відзначило призом, дипломом, трьома тисячами доларів анімаційний фільм французького режисера П’єра-Люка Гранжона «Білий Вовк».

Дочекавшись оголошення фільму ведучим, глядачі, серед яких були й майбутні аніматори (студенти профільного вищого навчального закладу), спрямували погляд на екран, очікуючи витвір мистецтва, який сучасні українські діячі культури у складі журі визнали кращим для діточок, здатним закласти у їх чисту свідомість зразки для формування високого естетичного смаку. Весь фільм переказувати не буду. Сюжет картини не є оригінальним, проте зміст та спосіб донесення ідей режисера до глядача в окремих сценах виглядав шокуючим не тільки для дітей, але й для дорослих. Зокрема, обурення та критику викликали натуралістичний показ у деталях кривавого процесу відрубування голови у беззахисного та доброзичливого зайчика, показ нападу маленьких роздратованих діточок із, на щастя, дерев’яними ножами на батьків з метою їх вбивства, гра малеч із відрубаною головою вовка та інші перли «дитячої анімаційної педагогіки». Ось такі видовища на фоні зростання в країні злочинності серед неповнолітніх рекомендували малюкам, в якості зразка високого мистецтва та прикладу для наслідування окремі гарячі голови з вітчизняних кінематографічних кіл.

Тут хочеться згадати один цікавий історичний факт, про який йдеться у книзі Торвальда Юргена «Вік криміналістики». Так, представники дуже відомого французького клану вбивць Корню, привчаючи своїх дітей до майбутніх жорстоких злочинів, давали їм замість іграшок відрізані голови вбитих людей. Чи не простежується певний зв’язок між моделлю виховання дітей кланом Корню та способом висвітлення сцен дитячої казочки «Білий Вовк» французького режисера П’єра-Люка Гранжона?

Ну думаю, що необхідно бути геніальним психологом, щоб побачити шкідливий вплив мультфільму «Білий Вовк» на незрілу дитячу психіку не здатну до 8 років повноцінно відрізняти реальність від вимислу.

Глядачі ж, які спостерігали за подіями на екрані під час демонстрації згадуваної «дитячої анімаційної стрічки», самі ледь не перетворились на мультяшні персонажі, оскільки їхні очі від побаченого буквально витріщались та округлювались. Дехто плювався від побаченого, а дехто просто сварив українську владу, вставав і йшов додому.

На мій погляд, дорослі дядьки з журі фестивалю «КРОК», оцінюючи «Білого вовка», як кращий в категорії «Фільми для дітей», просто вирішили, мовою сленгу «пріколотись». Але над ким? Над найвищою цінністю нашої держави – її майбутнім? Впевнений жарт вийшов цинічним та невдалим.

Підсумовуючи штрих про побачене на творчому заході «Анімакрок-2008. Зупинка на вимогу», я став глибоко переконаним, що багатотисячне фінансування державою таких експериментів-гулянок на кораблі, як фестиваль «КРОК» є не тільки не доцільним витрачанням коштів платників податків, алей й таким, що загрожує інтересам національної безпеки України у питанні виховання підростаючого покоління, оскільки деякі рішення журі фестивалю можуть стати для українських аніматорів взірцем у їх творчих пошуках щодо дитячої кінопродукції.


Максим Ростоцький