Non-governmental All-Ukrainian Public Organization
"TV Viewers Association of Parents of Ukraine"

Єдиний в Україні сайт, на якому міститься найпотрібніша і найправдивіша інформація про медіа та кіноіндустрію і завдяки якому кожна сім’я може своїми діями впливати на ефективний захист психофізичного здоров’я своєї дитини, зберегти міць родини, та культурні і духовні надбання країни.

Батьки обирають найкращий телеканал 2017 року

Перший національний
Новий канал
ICTV
СТБ
Тоніс
1+1
Інтер
ТРК "Україна"


Батьки обирають найкращий телеканал для дітей 2017 року

Моя дитина
Малятко TV
Піксель TV
ПлюсПлюс

29.04.2016

Телесеріал «Не зарікайся». Чому я голосував проти.

У зв’язку із великим суспільним резонансом, котрим супроводжується показ на українському телебаченні серіалу «Не зарікайся» (режисер Д. Гольдман), вважаю за потрібне пояснити громадськості, чому на засіданні Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно (надалі Комісія) після проведення експертизи 66-ї серії даного телесеріалу я, як юрист, психолог та член згадуваної Комісії, голосував за заборону.

Дана стаття складається з двох частин. Перша містить нормативну базу, якою зобов’язаний керуватись експерт у галузі кінематографії при здійсненні своєї діяльності. Друга – власне експертне дослідження 66-ї серії телесеріалу «Не зарікайся».

ЧАСТИНА 1

Отож, для того, щоб краще зрозуміти природу діяльності комісії та логіку експерта у процесі прийняття ним рішень, слід почати з окреслення правового інструментарію, який дає національне законодавство України у галузі кінематографії та інших, пов’язаних із нею галузях.

Відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України № 390 від 13.06.2005 року Про Експертну комісію з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Державному агентстві України з питань кіно, Комісія створена і діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1315. У своїй діяльності Експертна комісія керується Законами України «Про кінематографію», «Про захист суспільної моралі», іншими нормативно-правовими актами.

Так, ст. 15 Закону України «Про кінематографію» та п. 9, п.10 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою КМУ від 17 серпня 1998 року № 1315, говорять про те, що під час проведення експертизи Комісія має право встановлювати індекс фільму, який визначає глядацьку аудиторію, видавати акти мистецтвознавчої експертизи, а також висновки про наявність або відсутність у фільмі матеріалів (висловлювань, дій тощо), які пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, неповагу до національних і релігійних святинь, приниження особистості, невігластво, неповагу до батьків, а також наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, інші шкідливі звички; фільми порнографічного характеру.

Крім того, експерти Комісії мають брати до уваги вимоги статті 15-1 Закону України «Про кінематографію», у якій йдеться про те, що в Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, які містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак:

серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора, радянських органів безпеки;

сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов’язаний з діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;

у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовується або подається в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв’язування війни, пропагується винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження.

Для вірного та повного розуміння норм наведеної вище статті потрібно з’ясувати, що собою являють органи держави-агресора.

Відповідно до ст. 3 Закону України « Про кінематографію» органи держави-агресора це правоохоронні органи (міліція, поліція тощо), збройні сили, судові органи, внутрішні війська, будь-які підрозділи спеціального призначення, органи, відповідальні за охорону та захист державного кордону, органи, відповідальні за здійснення податкової та митної політики, органи, відповідальні за проведення дізнання або досудового (попереднього) слідства, прокуратура, органи, відповідальні за державну безпеку або безпеку вищого керівництва держави-агресора, підрозділи, відповідальні за виконання будь-яких миротворчих місій, будь-які інші збройні, військові, воєнізовані, парамілітарні або інші силові формування держави-агресора, їх складові або структурні підрозділи, у тому числі формування, найменування яких не відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі, але, які за здійснюваними функціями, належать до будь-якого із зазначених органів чи формувань.

Для цілей реалізації Закону України «Про кінематографію» важливим є Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» від 05 лютого 2015 року, відповідно до якого Російська Федерація визнається державою-агресором та державою-окупантом.

При визначенні питань про ідентифікацію держави-окупанта також необхідно зважати і на затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. Зокрема, у зверненні йдеться про те, що Україна залишається об’єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак. Від початку агресії наприкінці лютого 2014 року Російська Федерація систематично порушує загальновизнані норми міжнародного права, права людини, в тому числі право на життя мирних громадян України, які стали заручниками терористів на окупованій території Донбасу. Цинізм кремлівської агресії, яка включає активну підтримку терористів на державному рівні, перетворює вбивство безневинних мирних громадян на звичне повсякденне явище. Очевидною є причетність Росії до таких терактів, як збиття цивільного пасажирського літака рейсу МН17, трагедій у Волновасі, Донецьку та Маріуполі. Менш ніж за два тижні внаслідок військових обстрілів та дій підтримуваних Росією терористів у Волновасі, Донецьку та Маріуполі загинуло понад 50 мирних громадян України. Крим залишається окупованим, а вимоги демократичної спільноти щодо припинення агресії, постачання зброї, техніки та живої сили терористам ігноруються Кремлем. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ підтверджує, що обстріл Маріуполя був здійснений з підконтрольної терористам території, а логіка трагічних подій свідчить, що це - спланована кривава провокація, спрямована на залякування мирного населення. Ці трагічні події підтверджують, що Росія і підтримувані нею терористи не бажають виконувати Мінські домовленості, які на сьогодні залишаються єдиною міжнародно визнаною основою для мирного врегулювання. Також у наведеному зверненні міститься заклик до світової спільноти визнати так звані "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями.

З метою більш глибокого розуміння статусу окремих районів Донецької і Луганської областей та характеристики мілітаризованих формувань, під управлінням котрих вони знаходяться, потрібно під час експертизи враховувати Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», відповідно до якої Верховна Рада постановила визнати тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Під час проведення експертного дослідження кінопродукції необхідно також використовувати положення Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року. У якому поняття суспільної моралі визначається, як система етичних норм, правил поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість. Стаття 2 Закону містить імператив, щодо заборони продукції, яка: пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм; принижує або ображає націю за національною ознакою; пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь; принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей; пропагує невігластво, неповагу до батьків; пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

В умовах сьогодення, коли проти України ведеться гібридна війна з боку країни-окупанта через своїх інструкторів, терористів та колабораціоністів, до актуальних правових інструментів експерта слід також віднести і Закон України «Про основи національної безпеки України». Так, відповідно до статті 1 Закону національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. Стаття 3 Закону визначає об’єкти національної безпеки, якими є: людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи; суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість.

До сфери нормативних актів, якими у своїй діяльності керується експерт також входять й інші правові документи, серед яких Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року, Положення про державну реєстрацію фільмів затверджене Наказом Міністерства культури і мистецтв України 31.08.2004 року № 571, тощо.

Тепер, декілька слів і про міжнародне законодавство, використання котрого має важливий характер при формуванні експертом свого професійного висновку.

Ключовим міжнародним нормативним актом є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яку Рада Європи прийняла 04.11.1950 року. Стаття 10 Конвенції має наступний зміст.

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Значення для експертної діяльності має також і Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи 1276 (1995) Про силу візуальних образів. Пункт 10 якої говорить про те, що свободу вираження поглядів — основоположне право, закріплене в статті 10 Європейської конвенції з прав людини, — слід забезпечувати разом із відповідальністю, з якою воно пов’язане. У певних випадках обмеження свободи вираження поглядів може бути виправдане з метою його узгодження з потребою захисту інших прав і свобод, зокрема прав дітей.

Під час проведення аналізу межі допустимості у демократичному суспільстві свободи вираження поглядів потрібно зважати на такі поняття, як індивідуальний простір та публічний простір. У першому випадку автор, як правило, не має обмежень у вираженні своїх поглядів. Проте, коли він їх виносить за рамки приватної сфери, у якій взаємодіють думки, культури та індивідуальні особливості сприйняття явищ іншими людьми, на нього покладається відповідальність за толерантність своїх ідей до моралі та почуттів всіх громадян суспільства, у якому поширюється особисті уподобання. Роботи автора не можуть створювати загрозу національній безпеці держави, у котрій здійснюється їхнє оприлюднення.

Після висвітлення окремих аспектів правозастосовчої діяльності експерта необхідно зауважити, що Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно створюється державою, як консультативний орган з метою більш ефективної реалізації державної політики у сфері національної безпеки та забезпечення права громадян на інформаційний простір вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Законодавча база, котрою оперує експерт у своїй роботі, дає можливість визначити наявність або відсутність в аудіовізуальному творі тих чи інших елементів, з якими можуть бути пов’язані підстави для накладення обмежень або заборони обігу територією України певного фільму (телесеріалу). Тут потрібно зауважити, що в деяких випадках не залежно від наявності контекстуальних зв’язків між частинами твору, або поняття виправданості чи не виправданості певної сцени у творі (фільмі, серіалі) достатня лише присутність одного або декількох елементів, які можуть завдавати шкоду інтересам державної політики або населення (наявність епізодів дитячої порнографії, приниження або образа нації чи особистості за національною ознакою, тощо.), щоб експертом було прийнято рішення про винесення негативного висновку.

ЧАСТИНА 2

Повертаючись до експертизи 66-ї серії телесеріалу «Не зарікайся» (реж. Д. Гольдман), зупинюсь на тому, що надало мені правові підстави для висновку про її заборону.

Сюжетна лінія серії, наче лінія фронту розмежовує українське суспільство на дві сторони. По один бік мешкають громадяни, що залишились вірними Конституції України та її народу, з іншого – сепаратисти з так званої «ЛНР». Тим не менш долі різних людей, здавалося б з двох антагоністичних світів, знаходять точки перетину, та наповнюють фільм драматичними подіями, роблячи глядача ніби незримим їх співучасником та викликають у нього відповідний психоемоційний стан. Перше на що припадає увага при перегляді серії – те, як автори фільму подають образ української матері (Фаіна Марковна), син якої (Степан Матвієнко) перебуває в полоні у терористичних угруповань на окупованій території під управлінням проросійських колабораціоністів. Фаіна Марковна зображується, як кримінальний елемент, котрий займається кіднепінгом та на території без війни переступає через мораль та бере в заручники малолітню дитину (Діма) у замученої горем, бідністю та стражданнями переселенки (Яна) зі сходу України. Батько (Борис) хлопчика Діми – член підтримуваної органами державної влади Російської Федерації терористичної організації «ЛНР» -постає людяним, ввічливим, люблячим та готовим до самопожертвування татусем. Його командир – глибоко віруючою у Бога людиною з іконами у своєму штабі. Друзі по зброї «позитивного» Бориса називають полонених військовослужбовців української армії «купкою фашистів», а осіб уповноважених з боку України проводити обмін військовополоненими – «укри», вимовляючи назву етносу у вираженому негативно забарвленому емоційному контексті. Наступний цікавий для експертного дослідження персонаж фільму - ватажок терористів Шелест. Перед глядачем він постає «мужнім отаманом», який душевно переконує людей, що його окупаційний режим врятував мешканців Луганщини від геноциду (цитата: «Ми не дали їм геноцид влаштувати на нашій землі»), котрий там буцімто хотіла зробити українська влада, між іншим обрана демократичним шляхом та визнана легітимною в усьому світі. Однак, попри цей факт сценаристи серіалу вкладають в уста терориста слова образливого характеру щодо державної влади України, який називає її «хунта кривава», що винна у всіх бідах місцевого населення Донбасу. Одним з ключових моментів серії був епізод із діалогом двох матерів. Рішучої та не прогнозованої літньої киянки Фаіни Марковни, яка пішла на злочин щодо маленького хлопчика заради спроби повернути свого дорослого сина, та молодої слабкої дівчини Яни із налитими сльозами очима від безвиході та стресу через те, що її насильно розлучили з улюбленою дитиною та утримують у неволі, як заручницю. Сприйняття сцени глядачем підсилюється переконливою грою акторів, якісними крупними планами, високим рівнем емоцій. Під час діалогу в якийсь момент Яна звертається до Фаіни Марковни у множині, ніби вона уособлює в собі весь народ України та промовляє такі слова: «… ми спокійно жили та нікого не зачіпали! Наш будинок попав під обстріл. Тепер там руїни! Ми приїхали сюди тому, що нам просто нема де жити! Ми просто хочемо, щоби Донбас був вільним! Ми хочемо народжувати та виховувати щасливих дітей! Щоби від нас київські олігархи відстали». На що від Фаіни Марковни до Яни пролунало: «Я не політик, Яно. Не я розділила країну на наших і ваших. Я мати! Степан мій єдиний син, і зараз він у полоні! Його катують та знущаються над ним. Він лише хотів звільнити свою доньку та повернутись. Отож, тепер ти і Діма мої заручники. Зрозумієш чи ні мені зараз байдуже! Твоя мобілка поки що буде у мене».

У поданій на експертизу серії жодного разу не згадується офіційна позиція України та світової спільноти про те, що Російска Федерація є державою-агресором та державою-окупантом. Не використовується термінологія офіційних органів державної влади України та національних засобів масової інформації для позначення колабораціоністів, терористів, бойовиків та окупаційних військових підрозділів Росії, котрі базуються в окремих районах Донецької та Луганської областей.

З огляду на зміст 66-ї серії телесеріалу «Не зарікайся» можна зробити висновки про наступне:

1. Враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» від 05 лютого 2015 року, Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», Постанову Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, можна впевнено стверджувати, що органи влади в окремих районах Донецької та Луганської областей є окупаційними та підконтрольними армії Російської Федерації і пов’язаним із нею терористичним угрупованням, до яких належать так звані «ДНР», «ЛНР» та інші колабораціоністські формування. Отож, сюжет 66-ї серії телесеріалу «Не зарікайся» опосередковано пов'язаний з діяльністю органів держави –агресора та містить позитивних героїв фільму, котрі є співробітниками органів держави-агресора.

2. Наведеними вище словами героїв серіалу «Не зарікайся» (Яна, окупаційний отаман Шелест) виправдовується та подається у позитивному світлі окупація території України.

3. Сюжет поданої на експертизу серії намагається переконати глядача, що військовий конфлікт на сході України не є зовнішнім, а має ознаки громадянської війни. Це підтверджується наведеними вище словами Фаіни Марковни та відсутністю будь яких згадок про державу-агресора, якою відповідно до чинного законодавства України є Російська Федерація.

4. У серіалі формується негативне ставлення до обраної у демократичний спосіб української влади, що створює загрозу національній безпеці України в умовах збройного конфлікту з військовими підрозділами держави-агресора та незаконними збройними формуваннями, які підтримуються Російською Федерацією. Дана обставина містить в собі приховані передумови для виникнення внутрішньодержавних конфліктів, наслідком котрих може стати розростання сепаратистських рухів та ліквідація незалежності України.

Виходячи з вищенаведених висновків є підстави констатувати, що 66-та серія телесеріалу «Не зарікайся» виходить за межі правової площини Законів України «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення» та має бути забороненою для публічного обігу на території України, а серіал позбавлений Державного прокатного посвідчення.


P.S.

На додаток, мені здається буде доречним сказати про те, як експертами з ворожого російського медійного середовища (держави-окупанта) сприймається телесеріал «Не зарікайся». Ось лише декілька прикладів заголовків зі СМІ Російської Федерації:

1. Газета "Московский Комсомолец". Электронное периодическое издание «MK.ru»
19.04.2016 14:55 Украинцам разрешили смотреть сериал про хороших ополченцев в Донбассе

2. Институт религии и политики
24.04.2016 08:13 В государстве Украина отказались воспрещать сериал про хороших ополченцев

3. ThePolitics.info Политика Инфо - информационно-аналитический интернет портал
19.04.2016 11:58 На Украине не запретят сериал, положительно изображающий ополченцев

4. Информационное Агентство FWnews.ru
19.04.2016 14:55 На Украине не запретят сериал положительно изображающий ополченцев

Переконаний, що у подальших подіях довкола трансляції телесеріалу «Не зарікайся» на українському телебаченні може розібратись тепер тільки СБУ.


Максим Ростоцький
Голова Всеукраїнської громадської
організації «Телеглядацька аосціація
батьків України», медіаюрист, психолог.




  • Кращі фільми для всієї родини



  • Кращі телеканали для всієї родини

    1. Перший національний

    2. 1+1

    3. ICTV

    4. Інтер



  • Кращі кінотеатри для всієї родини

    1.Мережа кінотеатрів "Одеса - Кiно"

    2. Розважальний комплекс
    "Дивосвіт" (м.Київ)

    3. Мережа кінотеатрів «Мультиплекс - Холдинг»
  •  УВАГА!  

    Шановні батьки! Просимо Вас у випадку виявлення фактів порушення законодавства України покликаного захищати суспільну мораль, або права неповнолітніх глядачів, слухачів, терміново звернутись до нашої організації із підтверджуючою інформацією (фото-відео зйомка, квитки кінотеатрів, запис телевізійних та радіопередач, тощо). Від Вас залежить європейський вибір, демократія, законність та майбутнє Української Нації. Майбутнє наших дітей в наших руках.


    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Організація може не поділяти думку авторів. Організація залишає за собою право редагувати надані матеріали.

    Публікація в інших виданнях матеріалів рубрик "колонка Максима Ростоцького" та "Фотогалерея" можлива тільки за умов погодження з автором.

    При використанні матеріалів сайту посилання на нього є обов’язковим.


    © Телеглядацька Асоціація Батьків України, 2004—2006
    Контакт: info@tabu.org.ua

    Створено: Addesign.com.ua, 2006
                                                                    META-Ukraine