Non-governmental All-Ukrainian Public Organization
"TV Viewers Association of Parents of Ukraine"

Єдиний в Україні сайт, на якому міститься найпотрібніша і найправдивіша інформація про медіа та кіноіндустрію і завдяки якому кожна сім’я може своїми діями впливати на ефективний захист психофізичного здоров’я своєї дитини, зберегти міць родини, та культурні і духовні надбання країни.

Батьки обирають найкращий телеканал 2017 року

Перший національний
Новий канал
ICTV
СТБ
Тоніс
1+1
Інтер
ТРК "Україна"


Батьки обирають найкращий телеканал для дітей 2017 року

Моя дитина
Малятко TV
Піксель TV
ПлюсПлюс

03.09.2009

Казнить, нельзя помиловать

На забезпечення повноцінної роботи Верховної Ради України бюджетом передбачається виділення сотень мільйонів гривень. Заробітні плати депутатам, численним експертам і консультантам, транспорт, відпочинок, публічні заходи, виступи народних обранців у ЗМІ – це лише невеликий перелік того, що лягає важким податковим тягарем на плечі громадян заради розбудови української держави на засадах демократії.

Одною з основних ознак демократії є можливість громадян особисто приймати участь в управлінні державними справами, через своїх представників у виборному органі, або безпосередньо шляхом проведення референдуму.

Вищим представницьким і законодавчим органом в Україні є Верховна Рада. Вона правомочна вирішувати будь-які питання життєдіяльності держави, крім тих, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом або віднесені згідно із Конституцією України до компетенції органів виконавчої чи судової влади.

Суспільні відносини у державі регулюються нормами права, що закріплюються у законах та підзаконних нормативних актах. Перші мають найвищу юридичну силу та встановлюють загальнообов’язкові правила поведінки, останні повинні видаватись на підставі законів та не суперечити їм.

Закон – це нормативно-правовий акт вищого державного (представницького) органу влади або безпосередньо народу.

Ознаки закону:
1. Закон – це акт вищого за статусом суб’єкта влади в державі, як правило вищого представницького органу країни (в Україні – Верховна Рада) або акт безпосередньо народного волевиявлення (референдум).
2. Закон ухвалюється із обов’язковим дотриманням особливої законодавчої процедури.
3. Закон – завжди письмовий документ, який закріплює норми права, що вводяться, змінюються чи відміняються.
4. Закон має вищу юридичну силу, тобто нормативні акти інших державних органів влади повинні видаватись у суворій відповідності до закону та ні в чому йому не суперечити.
5. Закон є джерелом права.

Законодавчий акт будується у відповідності до вимог повноти, точності, завершеності мовного виразу юридичних норм. Його текст повинен бути відпрацьованим у редакційному відношенні, відповідати правилам граматики, пунктуації, стилістики, лексики. Терміни, які містяться у законі, мають бути чітко визначені та вживатись у ньому (як і в усіх інших нормативних актах) в одному й тому ж значенні. Слід наголосити на тому, що закони приймаються у парламенті від імені та в інтересах усього народу, тому мова нормативного документу повинна бути чіткою та доступною для розуміння. При всій складності юридичної термінології слова та вирази закону мають давати однозначне уявлення для всіх суб’єктів права про зміст його норм (ст. 5 Закону України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).

Отож, дотримання Верховною Радою України зазначених вище вимог до тексту закону забезпечує вірне та однакове тлумачення народом правових норм на стадії їхньої реалізації.

Наприкінці законодавчого процесу закон з усіма реквізитами підлягає обов’язковому оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Такими друкованими засобами масової інформації відповідно до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» є: «Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр», «Відомості Верховної Ради України» та газета «Голос України». Закон, який не був оприлюднений у встановленому законодавством порядку, не має юридичної сили.

Необхідно сказати й про те, що гласність є одним з основних принципів демократії. Адже платники податків бажають знати на що витрачаються їхні кошти та наскільки ефективно реалізуються ввірені державному органу владні повноваження. Відповідно до статті 3 Регламенту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року N 547-VI, гласність засідань Верховної Ради забезпечується шляхом їх трансляції по телебаченню і радіо, публікації стенографічних бюлетенів засідань Верховної Ради, її рішень у Відомостях Верховної Ради України, газеті "Голос України" та інших виданнях Верховної Ради, а також шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

Майже про аналогічний підхід до гласності у діяльності органів Верховної Ради України говорить і стаття 9 Закону України «Про комітети Верховної Ради України». Зокрема, інформація про поточну діяльність комітетів та прийняті ними рішення розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради України в глобальній інформаційній мережі Інтернет, у газеті "Голос України", інших засобах масової інформації.

Якихось 15 років тому в Україні не було мобільних телефонів та інтернету, але ж сьогодні ці засоби комунікації є невід’ємною частиною життя кожного громадянина. Завдяки використанню електронних комп’ютерних мереж здійснюються банківські розрахунки, узгоджуються договори, подаються фінансові звіти, приймаються скарги, проводяться конференції, надаються консультації, висвітлюються новини, бронюються квитки та робиться ще багато-багато інших корисних для людства справ. Переважна більшість лікарень, заводів, магазинів, театрів, вокзалів мають власні веб-сайти. Майже всі ЗМІ дублюють свою діяльність у всесвітній мережі інтернет. Кожний державний орган влади відповідно до вимог законодавства України з метою інформування широких суспільних мас про свою діяльність має особистий веб-сайт, на якому друкує персональну та підтверджену інформацію, тобто офіційну. Тому, виходячи з існуючих нині реалій та доступності кожному плодів науково-технічного прогресу, у юридичній практиці, як правило, використовуються нормативно-правові документи, розміщені на офіційному веб-сайті відповідного державного органу влади. Адже істинність офіційної інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті вищих державних органів влади в Україні, не може викликати жодних сумнівів в будь-якого громадянина. Тут хочеться пригадати історичне засідання Верховного Суду України у 2004-му році, яке торкалось виборів Президента та демонструвалось по телебаченню у прямому ефірі. Тоді ми всі мали змогу бачити, що судді під час засідання замість громіздких газетних підшивок з численними вирізками та вклейками використовували маленькі комп’ютери – ноутбуки із нормативно-правовими актами в електронній формі.

Фахівці, які працюють з офіційною законодавчою базою Верховної Ради України, розміщеною на її веб-сайті, знають, що при відкритті потрібного нормативного акту ми стикаємось з його редакцією за станом на сьогоднішній день, яка враховує усі поточні зміни до правового документу та містить посилання на акти, якими такі зміни були внесені. При цьому ми бачимо не первинну редакцію закону, а його зміст, змінений поправками. Такий спосіб розміщення законодавства на сайті суттєво полегшує роботу юристам, оскільки економить час, який витрачається на пошук необхідних документів, та не дає проґавити внесені до них зміни, унеможливлюючи таким чином допущення юридичних помилок. Проте, відсутність первинної редакції нормативного акту не надає можливості простежити за логікою правотворчого процесу, яка часто може бути дуже інформативною та корисною для вірного тлумачення нових положень закону.

Нещодавно в процесі своєї юридичної практики, під час постатейного дослідження чергових змін, внесених до медіазаконодавства, зокрема до Закону України «Про рекламу», я разом з колегами здійснював порівняльний аналіз редакції Закону від 2007 року та редакції Закону із змінами станом на липень місяць 2009 року. Обидва примірники (нової та старої редакції) Закону України «Про рекламу» були відібрані у різний час з офіційного веб-сайту Верховної Ради України шляхом копіювання та перенесення електронної форми на матеріальні носії інформації.

Дійшовши до абзацу 2 частини 1 статті 26 нової редакції Закону України «Про рекламу» із змінами, внесеними Законом N 145-VI від 18.03.2008 року, я звернув увагу на наявність знаку пунктуації – коми, через яку норма вводила алогічні корективи до визначеної законодавством сутності діяльності державного органу влади, покликаного захищати права споживачів.

1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів,
реклами;

Через наявність цієї коми Центральний орган державної виконавчої влади, покликаний захищати відповідно до Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про рекламу» права споживачів від незаконних дій підприємців в тому числі від недобросовісної реклами та рекламодавців чи розповсюджувачів реклами, несподівано перетворився ще й у захисника бізнесу від споживачів!

Отже, отриманий на сьогоднішній день виклад норми в абзаці 2 частини 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу» є, м’яко кажучи, абсурдним в порівняні із її редакцією до внесення змін Законом України N 145-VI від 18.03.2008 року, яка мала наступний вигляд:

1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів
щодо захисту прав споживачів;

З огляду на «стару» редакцію у Законі все виглядає логічно і зрозуміло. Наприкінці норми відсутня кома та слово «реклами». Положення відповідає духу міжнародного та національного права. Спеціально уповноважений державний орган у сфері захисту прав споживачів, а не виробників, захищає права споживачів реклами.

Але маємо те, що маємо. Нині існуюча редакція Закону України «Про рекламу», опублікована на сайті Верховної Ради України у березні 2008 року, відверто лобіює інтереси рекламної галузі, утискаючи право громадян на державний захист своїх споживчих прав.

Пробуючи відшукати істину, задля вірного тлумачення згадуваної норми, мені довелось звернутись до закону, яким було внесено зміни, що призвели до викладення його у редакції, яка спотворює дух державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами» від 18.03.2008 року у абзац 2 частини 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу» була внесена наступна зміна:

у статті 26:
абзац другий частини першої доповнити словом
"реклами";

Як ми бачимо, цим Законом була внесена зміна у вигляді доповнення шляхом додавання до існуючої на той час редакції тільки слова «реклами», при цьому без будь-якої коми. Також, у законі не йшлося і про те, у якій редакції слід викладати увесь текст абзацу після прийняття відповідної зміни до нього, як це зазвичай буває, коли норма внаслідок доповнення потребує внесення пунктуаційних коректив.

Аналізуючи системно рекламне законодавство, можна дійти висновку, що ідея трансформації Верховною Радою абзацу 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» була не простою примхою, а полягала у приведенні термінів, вживаних у згадуваному абзаці, у відповідність до їхнього визначення у статті 1 цього ж Закону. Тобто, стаття перша для цілей Закону України «Про рекламу» дає визначення поняттю «споживачі реклами» у вузькому розумінні, підкреслюючи таким чином, специфіку Закону та акцентуючи увагу на певному смисловому мовному навантаженні, яке відрізняє вжите в Законі поняття від терміну «споживачі», котрий має більш широке значення. Оскільки, у редакції Закону до 18.03.2008 року у абзаці 2 частини 1 ст. 26 замість поняття «споживачі реклами», як це випливає зі статті 1, було вжито лише термін «споживачів», то логічним є внесення законодавцем змін, які б додали до зазначеного абзацу слово «реклами», щоб в кінцевому рахунку отримати мовну конструкцію «споживачів реклами», яка б не містила будь-якої коми між словами. Власне таким було бачення парламентарів, які здійснювали внесення змін до Закону України «Про рекламу» через прийняття Закону України N 145-VI від 18.03.2008 року.

Наведене дослідження вказує на невідповідність реальному законодавству України нині існуючої редакції абзацу 2 частини 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу», опублікованої на офіційному веб-сайті вищого органу державної влади – Верховної Ради України. Воно говорить також і про те, що «батьками» згадуваної коми у Законі були не Народні депутати, а зовсім інші особи, встановити котрих ще доведеться правоохоронним органам.

З огляду на ситуацію, що склалась із фальсифікацією змісту законів на сервері парламенту України за допомогою знаків пунктуації, мимоволі згадується всім відома з дитинства казку, де персонаж не міг вірно поставити кому у доленосному наказі, котрим людина могла позбавитись життя, або звільнитись від покарання: «Казнить, нельзя помиловать».

Якщо у нашому випадку, кома стала причиною викривлення раціональної сутності державної політики у сфері захисту прав споживачів і компетенції Центрального органу державної виконавчої влади у справах захисту прав споживачів, то до яких тоді наслідків могло призвести вписування подібних знаків пунктуації у фінансове законодавство нашої країни? Жахливо уявити. Можливо, причини повної беззахисності економіки України перед обличчям світової фінансової кризи, криється у якійсь комі чи крапці, поставленій «сірим кардиналом» в одному з ключових законів, опублікованих на офіційному сайті Верховної Ради України.

Задля більшого усвідомлення усієї небезпеки факту фальсифікації даних на офіційних сайтах державних органів влади слід пам’ятати також і про те, що майже аналогічні фальсифікації результатів підрахунку голосів під час виборів Президента України у 2004-му році на сервері ЦВК ледь не поставили державу на межу громадянської війни.

Сподіваюсь, у державних органів влади, працівники яких також є споживачами, а не виробниками, висточить оператвивно-слідчих засобів, щоб повернути довіру до Верховної Ради України юридичної спільноти та усього народу, який хоче жити і працювати не по сфальсифікованих законах.

P.S.


Дуже дивує відсутність по цьому питанню позиції Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, для якого Закон України «Про рекламу» є одним з основних джерел, що визначають коло його повноважень. Чиновники мали б першими бити на спалах, стикнувшись з невідповідностями у нормативних документах, якими вони користуються кожний день. Однак, судячи з відсутності їхньої реакції на законодавчі зміни, які вже існують півтора року, можна припустити, що їм подобається бути носіями нового статусу захисників бізнесу від споживачів.

Використані джерела:

Законодавство України

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.
2. Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року N 547-VI
3. Закону України «Про комітети Верховної Ради України» від 04 квітня 1995 року.
4. Закон України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року.
5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами» від 18.03.2008 року.
6. Закону України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року.
7. Закон України «Про інформацію» від 02.жовтня 1992 року.
8. Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97

Спеціальна література

1. Алексеев С. С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА * М. 1998.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. 2-е вид. – Харків: Консул, 2005.



Максим Ростоцький
  • Кращі фільми для всієї родини



  • Кращі телеканали для всієї родини

    1. Перший національний

    2. 1+1

    3. ICTV

    4. Інтер



  • Кращі кінотеатри для всієї родини

    1.Мережа кінотеатрів "Одеса - Кiно"

    2. Розважальний комплекс
    "Дивосвіт" (м.Київ)

    3. Мережа кінотеатрів «Мультиплекс - Холдинг»
  •  УВАГА!  

    Шановні батьки! Просимо Вас у випадку виявлення фактів порушення законодавства України покликаного захищати суспільну мораль, або права неповнолітніх глядачів, слухачів, терміново звернутись до нашої організації із підтверджуючою інформацією (фото-відео зйомка, квитки кінотеатрів, запис телевізійних та радіопередач, тощо). Від Вас залежить європейський вибір, демократія, законність та майбутнє Української Нації. Майбутнє наших дітей в наших руках.


    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Організація може не поділяти думку авторів. Організація залишає за собою право редагувати надані матеріали.

    Публікація в інших виданнях матеріалів рубрик "колонка Максима Ростоцького" та "Фотогалерея" можлива тільки за умов погодження з автором.

    При використанні матеріалів сайту посилання на нього є обов’язковим.


    © Телеглядацька Асоціація Батьків України, 2004—2006
    Контакт: info@tabu.org.ua

    Створено: Addesign.com.ua, 2006
                                                                    META-Ukraine